"..Чи то ваше серце починає несамовито битися в унісон з енергійними електронним бітом у клубі, чи то клубок підступає до горла від сумної балади. Музика вражає нас у саме серце, виражаючи емоції красномовніше за будь-які слова.."*
Головна специфіка впливу під час слухання музики – відповідність настрою, який поступово починає змінюватися під час занурення в музику, настрій твору повинен бути тотожний із власним настроєм слухача. А наступний твір, який виникає бажання послухати, може бути вже іншого настрою, бо відбулося моделювання емоцій під час занурення у твір відповідного настрою.
Наприклад, людина сумує за минулим і звертається до музики Ф. Шопена Прелюдію № 4 (https://www.youtube.com/watch?v=pa45ETKodLY) (можливо, декілька разів слухає твір), щоб прожити, відчути всю палітру суму, жалю, може, навіть, заплакати, але поступово людина починає бачити світло та переходить в інший емоційний стан і вже слухає Ф. Шопена Ноктюрн №2 де музика охоплює ніжністю, теплом, надією. https://www.youtube.com/watch?v=YGRO05WcNDk&list=PL2BB97B35ED3105D0&index=2
💡В нагоді стають дослідження В. Петрушина**. Щоб змоделювати емоції людини засобами музичного мистецтва необхідно використовувати такі схеми:
- Повільний темп + мінорне забарвлення звучання в узагальненому вигляді моделюють емоцію смутку і передають настрої смутку, зневіри, скорботи, жалю про померлого, прекрасне минуле.
- Повільний темп + мажорне забарвлення моделюють емоційний стан спокою, розслабленості, задоволеності. Характер музичного твору в цьому випадку буде споглядальним, врівноваженим, умиротвореним.
- Швидкий темп + мінорне забарвлення в узагальненому вигляді моделюють емоцію гніву. Характер музики в цьому випадку буде напружено-драматичним, схвильованим, пристрасним, героїчним.
- Швидкий темп + мажорне забарвлення моделюють емоцію радості. Характер музики життєствердний, оптимістичний, веселий, радісний.